придумувати — [приеду/муватие] уйу, уйеиш … Орфоепічний словник української мови
придумувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
видумка — и, ж. 1) Здібність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. || розм. Те, що винайдене. 2) рідко. Те, що вигадане, придумане, що не відповідає дійсності … Український тлумачний словник
видумувати — ую, уєш, недок., ви/думати, аю, аєш, док. 1) перех. Вигадувати, придумувати щось, когось. || розм. Винаходити. 2) неперех. Говорити, описувати те, чого немає і не було … Український тлумачний словник
вимишляти — я/ю, я/єш і вими/слювати, юю, юєш, недок., ви/мислити, лю, лиш, док., перех. 1) Обдумуючи, знаходити рішення для виконання чого небудь; надумувати щось. || Придумувати, створювати. 2) Вигадувати що небудь нереальне … Український тлумачний словник
додумувати — ую, уєш, недок., доду/мати, аю, аєш, док. 1) перех. і неперех.Закінчувати обдумування чого небудь; ґрунтовно продумувати, обмірковувати щось. 2) перех., зі спол. Те саме, що придумувати … Український тлумачний словник
домислювати — юю, юєш, недок., доми/слити, лю, лиш, док., перех. і без додатка. Придумувати що небудь додатково до того, що вже є. || Обдумувати до кінця … Український тлумачний словник
знаходити — джу, диш, недок., знайти/, знайду/, зна/йдеш і рідко ізнайти/, найду/, на/йдеш; мин. ч. знайшо/в і рідко ізнайшо/в, шла/, шло/; док., перех. 1) Шукаючи, виявляти кого , що небудь десь. || Виявляти, відкривати внаслідок спеціальних розвідок,… … Український тлумачний словник
надумувати — ую, уєш, недок., рідко, наду/мати, аю, аєш, док., перех. і без додатка. 1) з інфін.Міркуючи, приходити до якоїсь думки; задумувати. 2) Придумувати що небудь. 3) Багато думати про що небудь. 4) тільки док. Нагадати, пригадати що небудь, відновити… … Український тлумачний словник
придумати — див. придумувати … Український тлумачний словник
